Обман як засіб виживання

9

Добрий день. Мене звати Станіслав, і я ріелтор. Просто розповім про сьогоднішній робочий день.

— Хочу зняти кімнату в квартирі, але щоб в інших кімнатах ніхто не жив.

Згоден, платити за квартиру, як за кімнату — відмінне рішення.

— Мені потрібна порожня «гостинка», так дешевше.

На показі молодик клянчив у орендодавця знижку, бо йому ще купувати меблі і побутову техніку.

— Однокімнатну для сім’ї. Так, росіяни. Троє — я, чоловік і син.

На показі з’ясовується, що сім’я — це ще два брата чоловіка (17 і 22 років) і свекруха. До речі, єдина російська в сім’ї — дзвоніть.

— Нормальну хату, щоб до шараги недалеко і клуб поруч був.

— А ви домовтеся, щоб я місяць пожив і потім тільки заплатив, а то зараз грошей взагалі немає.

— Молодий чоловік, ваші послуги дуже дорогі. Знайти квартиру коштує 500 рублів, не більше.

— Я шукаю квартиру. А скажіть, от якщо я не заплачу, на мене в суд подавати чи пробачать? Заяву в міліцію за жалюгідні десять тисяч?

Мене не дратує, коли мої колеги з інших агентств, прикидаючись клієнтами, випрошують номер телефону господаря квартири. Не злить, коли клієнт намагається домовитися з орендодавцем: «Я зараз піду, а потім без ріелтора повернуся». Мене задолбали, що люди керуються правилом: «Не нає$#ш — не проживеш».