Памятаю. Пишаюся. Мусорю

33

Чому наш народ, дивлячись на літню людину, неодмінно бачить ветерана або героя тилу? Які, матір вашу, ветерани? Ви в курсі, який рік на дворі? Майже 73 роки минуло з початку ВВВ. Візьмемо ще хоча б років шістнадцять в якості призовного віку — скільки вже виходить? Коли П. і М. розповідають про те, як всі ветерани отримають квартири в 2015-му, то у 2020-му році, я починаю обурюватися, бо людям, які воювали з Наполеоном, ніякого житла вони виділяти не збираються. Де тут справедливість?

«Я пам’ятаю. Я пишаюся». Що ви пам’ятаєте? Вас же там не було. І чим ви пишаєтеся? Ви ж нічого не зробили для перемоги. Яке ви маєте до цього відношення? Ах, ви народилися в тій же країні? Ну, що тут скажеш, у мене з Пушкіним знак зодіаку загальний — від гордості аж коліна впливає і волосся ворушаться. Ні один олімпійський чемпіон, мабуть, такого не відчував.

Ви круглий рік їздите по місту з георгіївськими стрічками і круглий рік мусорите на рідній землі. Скільки разів бачив: якщо з вікна машини на дорогу кинули недопалок, то за кермом, як правило, сидить пам’ятає і пишається з стрічкової, пов’язаною на дзеркалі. Довелось мені в минулому році побувати в міському парку відпочинку вранці 10 травня. Не дарма дивився під ноги: обходячи плювки і скла, побачив бруду георгіївську стрічку.