Хто в універ ходив, той в цирку не сміється

99

Я вчуся на технічній спеціальності, яку вибрала сама, але потім втягнулася. Правда, даремно: за всі роки навчання тільки один викладач був Екшн сно компетентний у своєму предметі і в нашій, власне, спеціальності. Інших тільки в цирку показувати.

Другий курс. Основний предмет за фахом веде тітка років шістдесяти — за сумісництвом, на жаль, наша куратор. Звинувачує всю групу у вживанні наркотиків, домагається через вищестояще начальство того, щоб кількох людей відправили проходити тест на наркотики. Вимагає не сідати на першу парту, бо ми у неї «енергію высасываем». Поки інші групи на потоці щиро втягуються в спеціальністю, на нас кладуть самі знаєте що.

Третій курс. Один викладач з першого заняття каже, що йому нафіг не здалася з нами возитися, тому він або відпускає, або сам не приходить на пари. У першому семестрі року виставляє всім п’ятірки на заліку. У другому семестрі перестає з’являтися на лекціях взагалі, зате в кінці року, за три дні до заліку, каже, що питати буде по всій строгості. На іншому предметі ми вчимося зав’язувати краватки. На нас все ще кладуть.

Четвертий курс. За фахом рівно два предмета (з десяти з чимось). На обох — тільки лекції віддалено технічного характеру, що не мають відношення до спеціальності, за шість сторінок за пару. Зверху починають капати на мозок з приводу диплома. Теми ми вибираємо самі, так що їх досі (кінець грудня) у нас немає. Один із предметів — початкова військова підготовка (навіщо?), на якій викладач, військовий у гіршій іпостасі, не гребує образити або обматюкати студентів. Після трьох років незрозумілого цирку нас повідомляють про майбутній проведенні акредитації спеціальності.

Не задовбали. Викликають щире нерозуміння.