Записуйте, я диктую

78

Диктатура закону, говорите? Я згоден! Тільки спочатку зробіть закони справедливими.

Був у нас в місті один маршруточний перевізник. Років п’ятнадцять на маршруті працював. Мінімальні інтервали. Нічні рейси. Єдиний маршрут, якого можна було з гарантією дочекатися після десятої вечора. Черговий конкурс програв якогось перцю з другорядного маршруту, у якого навіть автобуси не факт, що є. Тепер чекаємо, коли найкращий маршрут у місті перетвориться в стандартне «виграв один, а возять інші за домовленістю з переможцем». Натомість підприємці, чиї маршрути фіг дочекаєшся вже після восьмої вечора, працюють і не тужать. Люди вже мітингувати хочуть, колишній мер натякнув, що не потрібні конкурси, відсікають кращих, але нинішні влади тикають всіх носом в папірці. «За законом все правильно, будь суд скаже».

Диктатура закону, говорите? Я згоден! Тільки спочатку зробіть закони стабільними.

У нас же вибори проводяться щоразу з новими правилами. Що федеральні, регіональні: яка система в конкретний момент найбільш вигідна, ту і підсовують. На яких виборах перемагають «неправильні» кандидати — ті вибори «реформують».

Диктатура закону, говорите? Я згоден! Тільки спочатку зв’яжіть законів з реальністю.

Це вже не у нас, а в одній із сусідніх країн. Взяли хлопці колись конституцію і тепер мучаться від наслідків. За конституцією, наприклад, іноземні військові бази не мають права розташовуватися в країні — але одна морська база вже триста років стояла на «святому місці, политий кров’ю». Нові господарі землі сподівалися, що після прийняття основного закону база дематеріалізується, а аборигени щасливо забудуть історію? А інша частина країни мріє про нових військових базах — вже інших країн…

Або ось ще: за конституцією президент у них призначає губернаторів у всі регіони. Але в реальності країна культурно розколота, і у будь-якого президента в одному регіоні рейтинг може бути за 80%, в іншому — не більше 5%. І їде «президентський» губернатор у ворожий регіон з депутатами сваритися. Якими будуть плоди такої роботи? Результат ми бачимо сьогодні: одна частина країни взаємно задовбали іншу. Чим думали, коли приймали таку конституцію? Мабуть, ґрунтувалися на своїх солодких фантазіях про «країні, єдиної етнічно і культурно», а не на об’єктивній реальності. І навіть зараз так нічого і не зрозуміли.

Диктатура закону, говорите? Задовбали!