Помічниця народного кровопивці

55

Я молода дівчина вельми респектабельного вигляду, працюю помічником московського депутата.

Чомусь усі вважають, що я з ним сплю.

На думку більшості, я купаюся в грошах. Господа топ-менеджери, я отримую в два, а то і в три рази менше за вас, а машина, на якій я їжджу, — службовий Форд.

Ні, я не знаю все, що діється в країні, і всі підшкірні справи президентів! Не я цим займаюся, — я не маю ніякого доступу до верхівок влади.

Я не беру хабарі! Мені їх давати не за що — у мене немає таких повноважень. Я можу постаратися умовити управу облаштувати дитячий майданчик, дізнатися, чому не оформляють гараж, але ніяких квартир я не продаю і грошей не беру. Я взагалі з батьками ще живу!

Неймовірно задовбали друзі і приятелі, у яких в очах з’являється нездоровий блиск, коли вони чують про мою роботу. «А що ти там робиш?» Сиджу над паперами — нудно і клопітно. Розповідати не-чо-го!

Але гірше всього з тими, хто не любить владу, від сорока і старше. Вони мене ненавидять: ледь дізнаються, де я працюю, починають скаржитися на правителів, проклинати все управління і мого начальника, кричати, що я нічого не роблю для їх блага, — і далі за списком.

Працювати в держсфері — не значить стояти біля важелів влади.