За себе і за того хлопця

25

Я студент денного відділення: бюджет, старший курс. Задовбали навколишні повчаннями і лециями про те, що якщо в цьому віці ти не «крутишся», не «робиш гроші» і ходиш пішки, то на успішне майбутнє тобі розраховувати не доводиться.

Заперечення типу «Заб’ю — відрахують» чомусь не котять. «Вон, хлопці з твоєї групи і працюють, і сесії добре закривають — нічого ж, не відрахувалися досі!» Не будеш же кожному пояснювати, що коли приходить пора цим самим хлопцям здавати борги, саме до мене і мені подібних вони біжать зі словами: «А у тебе залишилося? Дай покажу преподу твій курсач — тобі вже не треба, а раптом згодиться?!» І адже спрацьовує!

Найсуворіший препод немов би відключає мозок і не насторожується, що людина, якій він заочно пообіцяв «не ставити ніколи» за пропуск цілого семестру, раптово з’являється з цілої стопкою готової і якісної (чужий) студентської роботи та іншої копипасты. І так як немає в світі справедливості, то не дивно, що ти отримуєш «добре», а «успішному молодому людині» по щучому велінню, закривши очі на пропуски, ставлять максимум.

Часу в добі у всіх однаково, а людські можливості не безмежні. У той час, коли такі хлопці роблять гроші, зовсім інші люди роблять навчальні завдання — довго і якісно, в строк, оскільки по-іншому не привчені. Якби не ми, по доброті душевній готові поділитися, хрін би таким хлопцям, а не можливість працювати.

І запам’ятайте всі: «вчитися» і «приходити з усмішечкою на готовеньке, а потім хвалитися» — зовсім різні речі.