Сам не гам і комусь не дам

56

Сьогодні я зловила себе на бажанні постукати одного знайомого головою об стіну. В чому ж винен цей знайомий? Він став вегетаріанцем і тепер проповідує свої погляди направо і наліво. У мене дещо для нього було. Фотографія іншого знайомого до і після — через рік вегетаріанства від міцного хлопця залишилася виснажена тінь з колами під очима.

Новоспечений вегетаріанець почав розповідати мені про якісь вітаміни. А я зловила себе на бажанні його побити. Ну добре, ти людина доросла, гробь себе, як тобі охота. Але мовчи ж ти про це, йорж твою мідь! Яке ти маєш право закликати інших людей гробити і себе теж? Тварин шкода, а людину — ні?

У мене є дуже близька подруга зі слабким здоров’ям. Вона худа і бліда, у неї часто паморочиться голова, іноді вона падає в непритомність. Вона п’є гранатовий сік і їсть м’ясо. Вона вже доросла і може купити собі це м’ясо, більш того, вона відстояла право посмажити його без скандалу. Але в дитинстві вона не могла. І їй доводилося тижнями жити на кишках і овочах, якими її годували довбанути батьки-вегани. А тепер все, здоров’я до кінця не виправити.

Тому всякий раз, коли я буду чути про бідних тваринок, які потрапляють до нас в тарілки, я буду крити проповідника матом. Будь я мужиком — ще б і стукнула. Щоб заткнувся. Щоб відповів за свої слова своїм здоров’ям, а не чужим.